ТАЛАНТ Клуб

Наш блог

Історія квілінгу

Англійською мовою це рукоділля називається «quilling» — від слова quill або «Пташине перо». На відміну від орігамі, батьківщиною якого є Японія, мистецтво паперокручення виникло в Європі в кінці XIV — початку XV століття. У середньовічній Європі черниці створювали витончені медальйони, закручуючи на кінчику пташиного пера папір з позолоченими краями. Ці мініатюрні паперові шедеври створювали повну ілюзію того, що вони виготовлені з тонких золотих смужок. На жаль, папір-недовговічний матеріал і мало що збереглося від середньовічних шедеврів. Однак ця давня техніка збереглася і до наших днів і дуже популярна в багатьох країнах світу. Паперокручення швидко поширилося в Європі, але, тому, що папір, особливо кольоровий і високоякісний, був дуже дорогим матеріалом, паперова пластика стала мистецтвом для дам з заможних верств суспільства.

У наші дні паперокручення широко відоме і популярне як хобі в країнах Західної Європи, особливо в Англії та Німеччині. Але найбільш розповсюджеим це мистецтво стало, коли  «переїхало» на схід. Багатющі традиції найтоншої графіки і пластики, виготовлення паперу і роботи з нею дали мистецтву паперової пластики нове життя.

У Південній Кореї існує ціла Асоціація любителів паперової пластики, яка об’єднує послідовників найрізноманітніших напрямків паперової творчості.

У XV столітті це вважалося мистецтвом. У XIX – дамське мистецтво. Більшу частину XX століття воно було забуте. І тільки в кінці минулого століття квілінг знову став перетворюватися в мистецтво.

В Англії принцеса Єлизавета всерйоз захоплювалася мистецтвом квілінгу, і багато її творінь зберігаються в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні. З папером у нас пов’язано уявлення про неміцність і недовговічність. Але квілінг спростовує це твердження – на філігранну об’ємну підставку можна поставити, наприклад, чашку або покласти важку книгу, і жоден завиток паперового мережива при цьому не постраждає. Можна зібрати з паперових елементів вазу для цукерок і спокійно використовувати її за призначенням — не розвалиться і не зламається. Загалом, квілінг — це можливість побачити незвичайні можливості звичайного паперу.

Треба зауважити, що корейська школа квілінгу дещо відрізняється від європейської. Європейські роботи, як правило, складаються з невеликого числа деталей, вони лаконічні, нагадують мозаїки, прикрашають листівки і рамочки. Європа завжди поспішає, тому любить швидкі техніки. Східні ж майстри створюють твори, що нагадують шедеври ювелірного мистецтва. Найтонше об’ємне мереживо сплітається з сотень дрібних деталей.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *